Привіт усім!!!✋ Ця сторінка створена для вашого дистанційного навчання. 👬За час карантину з української мови ми мали б пройти 2 теми)😀 Тут я виставлю вам їх для самостійного опрацювання та додам відеоуроки. Давайте проведемо вільний час з користю!!!
ТЕМА.Стилістична роль неологізмів і застарілої лексики
Застаріла лексика - це
лексика досить вузького стилістичного призначення. Основна сфера її
застосування – мова художньої літератури; проте вживаються застарілі
слова і в інших стилях мови – зокрема науковому стилі. Історизми,
позначаючи специфічні реалії минулих епох, не мають відповідників у
сучасній нам лексиці, вони – єдиний засіб точного і прямого називання
відповідних історичних реалій. Тому вони використовуються як терміни –
найчастіше в історичних працях, де вони не мають ніякого стилістичного
навантаження.
Слова, що служать назвами таких предметів, явищ і т. ін., які зникли і не існують у сучасному житті, називаються історизмами.
Наприклад: боярин, кошовий, січовик, осавул, кріпак, війт.
Історизми являють собою слова, що входять до пасивного запасу словникового складу мови, звідки вони беруться, коли потрібно назвати які-небудь явища, що існували в історичному минулому і відсутні в сучасному житті.
Історизми пов'язані з колишнім життям різних народів і відображають поняття, властиві різним епохам, починаючи від найдавніших, які мають пам'ятки писемності. Так, у сучасній українській літературній мові використовуються історизми, пов'язані з різними періодами життя східних слов'ян, а також інших народів, здебільшого тих, що мали відношення до історії України (поляків, турків, татар та ін.).
У наукових творах і художній літературі часто використовуються:
а) історизми епохи Київської Русі: дружина, дружинник, тіун, стол (князівський), закуп, смерд, вира, віно,вівериця, ногата, грамота, кмет, лада;
б) історизми, що відображають життя феодальної Московської Русі: боярин, стрілець, окольничий, дяк, под'ячий,чолобитник, чолобитна, указ, ринда, приказ (посольський та ін.), холоп, кольчуга, бердиш, горлатна шапка,охабень;
в) історизми, зв'язані з життям українського народу в докапіталістичний період: кошовий,
січовик, козак, осавул, посполитий, війт, магістрат, мито, рогате,
осип, бунчук, тулумбаси, пістоль, гаківниця, оселедець
(волосся), кунтуш, жупан;
г) турецько-татарські історизми: хан, візир, султан, бей, ага, мурза, паша, сейман, гарем, галера, сагайдак;
д) історизми, які відображають поняття, властиві феодальній панській Польщі: шляхта, вельможний, мосць, мосцьпан, єгомосць, каштелян, каштелянство, віц, сейм, кварцяне військо, маршалок, хлоп, схизмат, лотр.
Українська мова, як кожна розвинена літературна мова, використовує також слова, пов'язані з історичним минулим різних народів земної кулі, які залишили писемну спадщину, наприклад, старогрецькі історизми: архонт, ареопаг, басилевс, тектор і под., римські: патрицій, консул, цезар, центуріон, легіон.
Поява історизмів зумовлена розвитком суспільства, виникненням нових і зникненням застарілих предметів, речей, явищ і т. ін., що особливо інтенсивно відбувається при важливих історичних подіях, великих соціальних зрушеннях.
Змінювались назви населених пунктів, вулиць тощо, які мали певний зв'язок із старим режимом, наприклад: назва міста Катеринослав замінена на Дніпропетровськ, Бібіковський бульвар у Києві на Бульвар ім. Шевченка та ін.
Перестали вживатись слова, зв'язані з старою системою освіти, наприклад: семінарія, семінарист, реаліст, інститутка, курсистка.
Замінено багато слів і з військової лексики, юридичної тощо.
Архаїзми. Застарілі слова, що служать назвами різних предметів, явищ, які мають також інші, широко вживані позначення, називаються архаїзмами. Наприклад: говорити—ректи, глаголати; губи—уста; рибак—рибар; тривога—алярм; заповіт—тестамент; поет— піїт; перемога—вікторія; перекладач—толмач та ін.
На відміну від історизмів, архаїзми являють собою такі назви предметів, явищ, які існують і тепер. Архаїзми — це застарілі, маловживані синоніми до загальновживаних слів.
Слова в синонімічних парах або рядах, в які входять архаїзми, здебільшого мають стилістичні відмінності — відрізняються функціонально-мовним і експресивним забарвленням. Архаїчні синоніми виражають урочистість, пафос, іронію, а також вживаються в наукових творах, офіціально-ділових документах і т. ін.
Застаріти, перетворитись в архаїзм може не тільки слово з усіма його відтінками значення, а й окреме значення або відтінок значення слова, тобто існують архаїчні значення у багатозначних неархаїчних слів. Наприклад, житні у значенні життя; дім—династія; жир—багатство (староруське); трудний—сумний (староруське); стіл—князівський престол; таран — знаряддя для руйнування кріпосних стін; лікоть, п'ядь — старовинні міри довжини.
Неологізми
Виникнення неологізмів викликане потребою давати назви новим предметам і поняттям у житті, особливо це стосується науково-технічної термінологічної лексики (інтерферон, генотип, генофонд). Ще одна причина появи неологізмів – потреба замінити наявну назву точнішою.
Неологізми належать до пасивної лексики, вони сприймаються як нові, поки незвичними є позначувані ними поняття. Потім ці слова стають загальновживаними, або зникають із ужитку. Загальномовні неологізми вживаються насамперед в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях. У художньому стилі вони використовуються для відтворення колориту певного періоду в історії суспільства, а також можуть надавати текстові піднесеності чи гумористичного ефекту. Авторські неологізми характеризують творчу матерію автора.
Неологізми бувають двох типів: 1) неологізми загальновживані і 2) неологізми індивідуальні, що створюються, письменниками як стилістичний засіб художньої літератури.
1. Загальновживані неологізми. Неологізми здебільшого виникають як позначення нових понять, які раніше не існували, наприклад: соцзмагання, ленінець, комсомолець, колгосп, багатоверстатник.
Крім того, в зв'язку з розвитком культури, техніки та в зв'язку з розвитком і змінами суспільних відносин, умов життя на зміну старих понять, явищ, які перестають задовольняти людей, приходять нові. У таких випадках неологізми витісняють застарілі слова з широкого вжитку, тобто застарілі слова потрапляють до пасивного запасу мови, наприклад: гектар замість десятина.
Неологізми можуть виникати і як назви існуючих явищ, що позначаються іншими словами. У таких випадках неологізми стають синонімами до старих назв, наприклад: аероплан — літак, ударник — передовик.
Бурхливий розвиток соціально-політичного, економічного і культурного життя Радянської України зумовив появу численних неологізмів. Вони весь час поповнюють українську літературну мову в усіх її стилістичних різновидах.
Багато неологізмів набуло широкого вжитку в літературній мові, наприклад: відмінник, перевиконувати, фізкультура, самокритика, висуванець.
Але коли неологізми обмежуються вузькою сферою вживання, позначають поняття, що мають тимчасовий характер, вони можуть переходити в пасивний фонд лексики, тобто в застарілі слова, наприклад: одноосібник, комнезам, пічкіподаток, непман, лімітна, промкартка.
2. Індивідуальні неологізми. Індивідуальні неологізми творяться письменниками з стилістичною метою і вживаються вся в художніх творах, не входячи в активний словник мови.
В художніх творах неологізми часто вживаються як виражальний засіб, що відіграє таку ж роль, як і тропи. Ці неологізми образно виражають і підкреслюють різні і притому такі нові сторони явищ, предметів, дій і т. ін., які своєрідно, з індивідуальною специфікою сприймаються і відображаються письменниками.
ТЕМА. СТИЛІСТИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них виділяють три групи:
– фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням): замакітрити голову, зарубати на носі, мати олію в голові, стерти на табаку;
– фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням): зімкнути лави, наріжний камінь, перейдений етап, ставити з ніг на голову, усіма фіброми душі;
– стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): залишити слід, милувати око, розправити крила, спинитися на півдорозі, спільна мова, тішити себе надією
Особливо доречні фразеологізми в художній творчості, а також — значною мірою — в розмовно-побутовому мовленні. Від того, як письменник використовує елементи фразеології, залежать його індивідуальний мистецький стиль і частково розгортання сюжету в творі, природність художніх образів. Проте точно визначити стилістичне забарвлення окремо взятої одиниці можна не завжди, оскільки багато з них розширили сферу свого вживання, змінили функціонально-стильове навантаження.
Для кращого засвоєння вами теми додаю відеоурок.👇
Немає коментарів:
Дописати коментар