Привіт усім!!!✋ Ця сторінка
створена для вашого дистанційного навчання. 👬За час карантику з ураїнської мови ми мали пройти 2 теми😀Тут я виставлю вам їх для самостійного опрацювання та додам
відеоуроки. Давайте проведемо вільний час з користю!!!😃😃😃
Тема. Пароніми.Запобігання помилок у вживанні паронімів
Пароніми — це слова, дуже подібні за звучанням, нерідко — й за значенням, але не тотожні. Їх
можна легко сплутати. Наприклад, небагатьма звуками різняться пароніми
адресат «той, кому посилається» і адресант «той, хто посилає»; мимохіть
«нехотячи» і мимохідь «проходячи мимо»; виє (від вити) і віє (від
віяти); знегоди «злигодні» і незгоди «відсутність згоди» тощо.
За звуковим складом пароніми бувають:
однокореневі
— відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із
землею, земною сушею» — земельний «пов'язаний із землекористуванням» —
земляний «зроблений із землі» — землистий «з частками землі», «за
кольором подібний до землі»; дільниця «адміністративно-територіальна або
виробнича одиниця» — ділянка «земельна площа», «сфера діяльності»;
танк «бойова машина» — танкер «судно»; зв'язаний «з'єднаний вузлом»,
«скріплений за допомогою мотузка, ланцюга» — пов 'язаний
«закріплений», «поєднаний чимось спільним»; ефектний «вражаючий» —
ефективний «з позитивними наслідками» — дефектний «зіпсований, з
дефектом» — дефективний «ненормальний», «із психічними або фізичними
вадами»; сердечний «пов'язаний із серцем», «щирий» — сердешний
«бідолашний»; вникати «намагатися зрозуміти суть чого-небудь» —
уникати «прагнути бути осторонь чого-небудь»;
різнокореневі —
відрізняються одним-двома звуками: компанія «товариство» — кампанія
«сукупність заходів»; ступінь «міра інтенсивності», «вчене звання» —
степінь «добуток однакових співмножників»; промінь «смужка світла» —
пломінь «полум'я»; талан «доля» — талант «обдарування»; розпещений
«зіпсований надмірною увагою» — розбещений «морально зіпсований»; гучний
«голосний» — бучний «пишний», «галасливий»; веліти «наказати» — воліти
«хотіти»; гамувати «заспокоювати, приборкувати» — тамувати
«задовольняти потребу в чомусь», «стримувати».
За лексичним значенням пароніми бувають:
синонімічні: повідь —
повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий,
хиткий — хибкий, плоский — плаский, барабанити — тарабанити, линути —
ринути, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити —
раяти;
антонімічні: лепський — кепський, прогрес —
регрес, експорт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто;
семантично близькі: крикливий — кричущий, церемонний «манірний,
проханий» — церемоніальний «урочистий, за певним розпорядком»,
цегельний — цегляний, ніготь — кіготь, м'язи — в'язи, кіш «кошик» — ківш
«черпак», кристал — кришталь;
семантично різні: газ — гас, глуз — глузд, орден — ордер, дипломат — дипломант, ефект — афект.
Пароніми,
як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для
створення каламбурів — жартівливої гри слів: — Сумніваюсь, чи ти козак
чи кізяк, — засміявся задоволений своїм жартом Варчук (М. Стельмах).
Страшніш від огненних геєн голодна хіть зажерливих гієн (Б. Олійник).
Прийомний син барона був баран (Л. Костенко). Нечесну приватизацію в
народі називають приватизацією; донощиків, шо на вухо доносять, іменують
Навуходоносорами (за ім'ям вавилонского царя Навуходоносора).
Використання омонімів і паронімів як художніх та стилістичних засобів
називається парономазією.
Разом із тим треба пам'ятати, що
звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до
сплутування їх: незгоди («відсутність взаємопорозуміння, розбіжність у
поглядах») і знегоди («нещастя, труднощі»); факт («подія, явище») і
фактор («умова, причина»); уява («здатність уявляти») і уявлення
(«розуміння, поняття»); зумовити («спричинити») і обумовити («зробити
застереження») тощо.
Тема.ОСНОВНІ ГРУПИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ, БАГАТОЗНАЧНІСТЬ, СИНОНІМІЯ Й АНТОНІМІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
Фразеологізм (фразеологічний зворот) – це стійке, лексично неподільне і цілісне словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному слову. Розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми, називається фразеологією.
- відтворюваність у мовленні;
- постійний лексичний склад;
- у реченні всі компоненти фразеологізму виконують одну синтаксичну функцію;
- наявність синонімічних та антонімічних зв’язків з іншими фразеологізмами і словами.
- фразеологізми-речення (Одна пташка весни не наспіває. Баба з воза — кобилі легше);
- словосполучення (жовта преса, дерти носа, легка рука, земля обітована, манна небесна);
- фразеологізми-слова (Антей, Отелло, Соломон, Нарцис, одіссея, Крез)
2. Фразеологічні єдності — усталені словосполучення, цілісне значення яких мотивується значеннями їхніх компонентів (курча жовтороте — недосвідчений, ребра можна порахувати — дуже худий). Деякі з них допускають доповнення іншими компонентами (триматина повідку — тримати на короткому повідку). Для фразеологічних єдностей характерні римовані співзвуччя (всякої тварі по парі, катюзі по заслузі).
4. Фразеологічні вислови складаються зі слів із вільним значенням. Серед них мовні кліше, виражені простим словосполученням (дипломатичні кола, зустріч на найвищому рівні, холодна війна, апелювати до громадськості), прислів’я, приказки та крилаті вислови (За одного битого двох небитих дають. Борітеся — поборете. Добрими намірами вимощена дорога до пекла).
Багатозначність полягає в тому, що в контексті значення фразеологізму може змінюватись, закріплюючись потім і в мові.
Очі на лоб лізуть може означати: 1) велике здивування; 2) фізичне напруження, важку працю, стомлення; 3) відчуття стра ху, переляку; 4) дуже сильне напруження.
Тема. Кальки з інших мов. Недоречне вживання українських слів у невластивому їм значенні
Калька. 1. спец. Прозорий папір або тонка тканина, що накладається на креслення чи малюнок для точного копіювання.
1. Лінгв. Слово або вислів, утворені способом калькування. Калька... – слово (або окремий вираз), утворене шляхом копіювання того самого способу, яким воно було створене в іншій мові, тобто буквальний переклад морфологічних елементів слова (або виразу) із збереженням його структури й порядку розташування складових частин.
Калька (франц. calque, італ. calko – копія, від лат. calcare – тиснути) – слово, його окреме значення, звороти, запозичені з інших мов шляхом буквального перекладу (як правило, за частинами). Однослівні кальки поділяються на словотвірні і семантичні, утворені завдяки семантичному перенесенню за іншомовним зразком (навантаження – рос. нагрузка). В окрему групу об’єднують напівкальки – проміжний тип між запозиченнями і калькою, що поєднують у собі особливості перших і других. При цьому одна частина слова запозичується матеріально, а інша калькується: мініспідниця.
Мовна калька (з фр. caique — копія) — слово або вислів, скопійований, утворений механічним перекладом з іншої мови.
Лексична калька — слово, утворене перекладом кожної значущої частини слова іншої мови, яка займає те ж місце, що й в оригіналі: міжнародний (.з фр. international); хмарочос (з нім. wolken — хмари + kratzen — дерти, дряпати); вірогідний (з пол. prawdopodobne).
Багато слів кальковано з російської мови: міроприємство, співзаявник, підсклянок, гучномовець (з рос. мероприятие, созаявитель, подстаканник, громкоговоритель).
Фразеологічна калька — це стійке сполучення слів, що виникло в результаті буквального перекладу кожного зі слів запозиченого з іншої мови фразеологізму: ставити крапки над і (з фр. mettre les points sur les /'); не в своїй тарілці (з фр. ne pas dans son assiette, дослівно: не на його тарілці); мильна опера (з англ. soap opera).
Деякі з мовних кальок стали в нашій мові звичними, проте більшість є порушеннями норм літературної мови.
Лексична помилка.
У науковій літературі до групи лексичних помилок відносять недоліки мовлення, пов’язані з використанням слів і фразеологічних зворотів, які не відповідають нормам літературної мови.
До типових лексичних вад відносять такі:
стилістично немотивована тавтологія – повтор слова, спільнокореневих слів в одному або сусідніх реченнях: Школярам доручили прибрати шкільний двір;
стилістично немотивований плеоназм – дублювання значення у двох словах: Кожному гостеві нашого закладу подарували пам’ятний сувенір;
уживання слів у невластивому значенні: Молоко дуже корисливе для дитячого організму; Я рахую, що …, вірні рішення; задати запитання;
уживання слів, не властивих літературній українській мові: Треба приймати участь у різних міроприємствах;
некоректне вживання фразеологізмів: Я і природа – це дві сторони медальйона;
уживання слів, не властивих зображуваній епосі: Солдати князя Ігоря були відважними;
вживання росіянізмів: вкусний (смачний), получається (виходить), сутка (доба), стоїти (коштувати).
Тема. СИНОНІМІЧНЕ БАГАТСТВО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Синоніми — це слова, що звучать по-різному, але мають спільне основне лексичне значення.
Дібрати синоніми до слова, а також дізнатися відтінки значень чи сферу використання допоможуть словники синонімів.
Коричневий сполучується майже з усіма іменниками (шарф, стіна, наплічник), каштановий — може бути колір волосся й масть коня; гнідий — масть коня, а карий — так кажемо про очі; бронзовою може бути медаль і засмага, шоколадний буває торт і засмага.
Есе — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання, не претендує на вичерпне й визначальне трактування геми.
Визначальними рисами есе є незначний обсяг, конкретна гема, дана в підкреслено вільному, суб’єктивному її тлумаченні, вільна композиція. Як правило, есе виражає нове, суб’єктивне слово про щось. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію й лексику. Для есе характерне використовування численних засобів художньої виразності: метафор, алегоричних образів, символів, порівнянь.
На першому плані есе — особа автора, його думки, відчуття, ставлення до світу. Це головна установка твору.
Спільні й відмінні ознаки твору-роздуму й есе.
За змістом і формою есе співвідноситься із твором-роздумом, однак перед його автором стоїть складніше завдання: спонукати читачів до роздумів, завдяки переконливості та яскравості викладу викликати в них емоційний відгук на прочитане. Есе, як і будь-який вид твору, вимагає творчого осмислення теми, але найважливіше в ньому — авторська позиція, особисте бачення проблемної ситуації та способів її вирішення, засноване на знанні матеріалу і власному інтелектуальному досвіді. В есе необхідно чітке визначення проблеми, у трактуванні якої принципово важлива авторська аргументація з елементами самостійного аналізу.
Есе
Есе — художньо-публіцистичний жанр або вид творчої роботи з довільною композиційною побудовою. Дозволяє використовувати в побудові фраз різні прийоми, що підсилюють вплив на читацьке сприйняття: інверсію, антитезу, асоціативні ряди, метафоричні узагальнення, іронію та інші види іносказання. Заключна частина есе не завжди містить висновок.
В есе відбивається суб’єктивна авторська позиція щодо порушеної в темі проблеми. В есе доречне вживання припущень, риторичних питань, фразеологізмів. Вони надають мові експресивності й стилістичної виразності.
Формі есе властиво міркування з елементами аналізу.
Мета есе — спонукання читачів до роздумів.
Твір-роздум
Твір-роздум — творча робота на задану тему, що має чітку структуру з обов’язковим вступом, змістовною частиною і висновком.
У творі ця тема піддається об’єктивному аналізу.
* Форма твору залежить від його типу: оповідання, опису, міркування, порівняльної характеристики або аналізу художнього тексту.
Твір розвиває навички усного та писемного мовлення.
Скласти есе «Що робить мене щасливим (щасливою)?»
Немає коментарів:
Дописати коментар